На своїй сторінці в Facebook голова Харківської обласної ради, Президент Української асоціації районних та обласних рад Сергій Чернов виклав свої враження від року минулого та сподівання на прийдешній.
«Перш за все, я завжди буду поряд з тими, хто прагне кращого майбутнього нашій Харківщині! Я дякую за те, що Ви підтримували нас і стежили за нашою роботою. Почуття підтримки приносить усвідомлення того, що ми на вірному шляху.
Я пишаюся ініціативними вчинками звичайних громадян, які мешкають в районах, і з незламним ентузіазмом роблять дуже багато заради розвитку свого краю. Бачу я все це в ході реалізації обласної програми «Разом в майбутнє».
Так! Це не глобальні проекти, це невеликі, але дуже цінні справи. Саме з таких справ, крок за кроком складається все наше життя. А коли їх кількість зростає і настає той самий момент переходу на інший рівень розвитку.
Що найцінніше за рік? Звичайно – діти! Це наш головний скарб, наше майбутнє, наш стимул і сенс життя. Що може бути найсильнішим, ніж гордість за власних дітей? Як на мене – нічого! І це я відчуваю щороку, особливо в дні Міжнародного медіаконкурсу «Дитятко».
Що мене захоплює? – Люди, з якими доводиться зустрічатись щодня в містах і районах. Їх завзятість та цілеспрямованість гідні найвищої поваги.
Я вважаю, що досягнення, якими може пишатися людина, починаються з особистих перемог над собою. Мене захоплюють люди, які чітко усвідомлюють до чого прагнуть, а їх справи стають гордістю Слобожанщини.
Чим пишаюся? Нашими новаціями та ініціативами, особливо в контексті поточних реформ. Харківщина здебільшого виступила піонером, апробуючи нові форми роботи, такі, що раніше не застосовувалися в Україні.
Про що мрію? Про об’єднання людей в країні. Але нам ніколи не вдасться цього зробити, доки ми не відчуємо себе єдиним суспільством, для якого ця земля є рідною. А значить, всі ми відповідальні за її благополуччя перед собою і перед нащадками. Тому подолання розколу в суспільній свідомості українців – найскладніше завдання. Крім того, давно настав час згадати про почуття власної гідності і національної гордості.
До чого прагну? До побудови демократичної держави, з урахуванням головних європейських цінностей. Але ми не досягнемо цієї мети, до того часу поки в більшості наших будинків буде мешкати бідність. Маю на увазі бідність не тільки матеріальну, а й духовну. Програм боротьби з бідністю багато і у світі, і у державі, і на регіональному рівні. Але бідність не лише не зникає, але й деколи посилюється. Вважаю, що поряд з соціальними програмами має бути мотивація самої особистості. Особливо у молоді – прагнення до освіти, ініціативності, бажання бути небайдужим до розвитку країни…
На що сподіваюсь у новому році? Перш за все на скоріше настання миру! Знаю, що буде багато нових і значущих подій. І я не чекаю цього – я в цьому впевнений!
А ще, у нас попереду багато справ! І все це ми будемо робити тільки разом!»
Нагадаємо.
