Рекордні для України одинадцять років на посаді голови обласної ради навчили Сергія Чернова реагувати на виклики поточні і перспективні, регіональні і навіть державні миттєво. Пообіцяв – зроби, можеш – допоможи. Він робить і допомагає. Без перебільшень.
Сьогодні Сергій Чернов – кандидат у народні депутати у 179 окрузі. На запитання, чому й навіщо, відповідає ґрунтовно: «Бо маю практичний досвід в управлінні, достеменно знаю, що потрібно місцевому самоврядуванню та нашим аграріям, аби Україна насправді була світовою житницею, а не дірявим мішком із зерном. Саме ці конкретні компетенції, які я набув впродовж життя і якими вільно володію, вкрай потрібні зараз нашій державі».
Влада сьогодні стрімко омолоджується. І це добре, вважає Сергій Чернов. Однак досвід – теж надважлива річ. Він приходить не раніше, ніж життя випробує тебе на міцність у різних ситуаціях, давши натомість знання:
«Я знаю, чого чекають сукупно громади і кожна окремо взята людина. Розумію молодь, яка хоче яскравих горизонтів розвитку у своїй державі вже сьогодні. Вболіваю за пенсіонерів, які насправді виживають не завдяки, а всупереч. Між молоддю й старшим поколінням є найбільш продуктивний і складний для направлення у потрібне русло прошарок суспільства – працездатне населення. Якщо терміново не створити умови, аби люди почали отримувати доходи, що не принижують їхню гідність і дають змогу почуватися комфортно, нам не буде для кого розбудовувати цю країну».
В Україні спостерігається надрекордний темп міграції. Масштабний від’їзд працездатного населення, в тому числі, висококваліфікованих фахівців інженерних та робочих спеціальностей, наочно демонструє тривожну ситуацію, наголошує кандидат в народні депутати.
«Є кілька речей, які особисто мені часто закидають антисимпатики, — погоджується говорити про неприємне Сергій Чернов. – І це не корупція, не зловживання, не бездіяльність чи перевищення повноважень, не порушення законодавства.
Номер один у моєму антирейтингу — футболки «Беркут», у які однієї пам’ятної сесії були вдягнені 105 депутатів із 136 в облраді. На підтримку родин силовиків, що загинули під час Євромайдану, будучи вірними присязі. Нагадаю, тоді, у дні загибелі Небесної сотні, розстріляно також 13 правоохоронців, 350 отримали поранення. Це гірка й трагічна сторінка сучасної вітчизняної історії. І питання лишень у тому, в чиїх руках у той період були життя українців, що опинилися по різні боки барикад, хто віддавав накази, хто посіяв ворожнечу між ними. Чи вважаю я досі, що харківські депутати даремно стали на захист харківських правоохоронців і їхніх родин? Ні, не вважаю. Хіба вони якісь інші українці?».
Фетиш футболок після 2014-го з шафи українського політикуму виймається часто. Футболками підтримують конкретні персоналії, як це було, приміром, із Героєм України Надією Савченко. Щоправда, після її дискредитації поспіхом вдягалися заклики інших, більш популярних політичних таборів. Пояснення цьому, очевидно, у демократії, яка поки дуже молода і не вважає за потрібне замислюватися про наслідки таких стрімких перемін уподобань.
Ще один мозоль, на який Сергію Чернову часто наступають – його компромісність та вміння домовлятися й згладжувати конфлікти. У докір ставлять п’ять губернаторів, які змінювалися, а він на своїй посаді залишався і при помаранчевих, і при біло-голубих, і після Революції Гідності.
«Ніякого секрету у цьому немає, — говорить чинний голова Харківської обласної ради, дійсно маючи найтриваліший в Україні досвід керування регіональним представницьким органом. – Кілька разів поспіль я обирався обласним депутатом від Красноградщини.
І причина тому одна, бо системно працюю на окрузі. Буваючи в районі, отримую накази виборців і послідовно виконую їх, реагуючи як на особисті проблеми й звернення громадян, так і на потреби інфраструктурних змін в населених пунктах. Безумовно, є тут особистий інтерес. Це моя Батьківщина. І де б я не був, частинка моєї душі залишається саме тут, де я зростав, де знаю всі стежки, де поховані мої батьки».
Розповідаючи про те, до чого конкретно й особисто ним було докладено зусиль в оновленні обличчя Красноградщини, Сергій Чернов зазначив, що намагається приділяти увагу всім сферам і напрямам. Але є знакові об’єкти, реконструкцію яких пропустив через власні емоції й нерви:
«На обласному й державному рівнях доводив необхідність капітального ремонту в Краснограді школи імені Копиленка, випускником якої я є; будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу, якого в районі катастрофічно не вистачало і який став найбільшим і найфункціональнішим в регіоні; докорінної перебудови колишньої лікарні земського лікаря Шиндлера для створення міжрайонного хоспісу».
Зрозуміло, цікавимося, на які масштабні позитивні перетворення сподіватися Красноградщині надалі, приміром, у ЖКГ?
«Комунальне господарство всієї країни вже давно вичерпало розумні строки експлуатації, що вкрай негативно впливає на якість життя людей. У цьогорічних планах розпочати реконструкцію очисних споруд, загальна вартість робіт – 49,4 млн грн, каналізаційної насосної станції у Краснограді та Піщанці, що вартуватиме 22 млн грн, капітальний ремонт каналізаційного колектору в Наталине (11 млн грн). Гострими є питання будівництва Комплексу по управлінню ТПВ, розчистки русла річки Берестова. Відновлюватимуться водогони, електромережі, покрівлі, словом, те, на що раніше коштів бракувало. Подібний перелік першочергових завдань є в кожному районі та населеному пункті».
«Я не можу зробити так, аби завтра усі прокинулися у громадах із високим рівнем освіти й медичного забезпечення, середнім і вище рівнем достатку, і з прийнятними для людей тарифами, — наголошує Сергій Чернов. – Але знаю рецепт. Він – у вже звичному для нас слові – децентралізація. За умови, що вона буде втілена повністю. Лобіюванню цього вектору розвитку України я присвятив понад десять років».
Разом з тими, хто відчув позитивні зрушення на місцях, Сергій Чернов має намір «відстоювати необхідність пришвидшення добровільного, підкреслюю, об’єднання громад, докорінних змін в адміністративно-територіальному устрої. На базі якого зрозумілим і логічним буде реформування медичної та освітянської галузей, правоохоронної та судової системи. Побудувати щось нове і, головне, спроможне можна лише на міцному і рівному фундаменті».
