У своєму коментарі голова Харківської обласної ради Сергій Чернов наголошує, що саме зараз той час, коли Україна має провести ретельну ревізію, щоби віднайти і повернути можливості для розвитку.
«Виклик-2020 повинен навчити нас знаходити ресурси всередині країни і перерозподіляти їх на цілі структурного розвитку. Без цього, на мою точку зору, реанімувати і вибудувати успішну економіку неможливо. Після кожного спаду починається підйом, але яким він буде залежить від усіх нас. Особливо «від всіх нас» стає актуальним на тлі прогресуючої самоізоляції країн, регіонів.
Можливості «підйому» потрібно шукати саме зараз. Влада, наука, бізнес, громадянське суспільство спільними зусиллями повинні скласти дорожню карту створення сучасних виробництв. Очевидно, що залучення для цих цілей інвестицій на умовах прозорості та їх захисту з боку держави замало. Необхідно пропонувати стимули у вигляді інфраструктури і дуже важливо – людських ресурсів.
Конкурентним буде той, хто впорався з цим домашнім завданням. Один порівняльний приклад з сусідньою країною. Структура населення України і Польщі схожі, але ВВП у п’ять разів відрізняється не на користь України, а дистанція в розрахунку на душу населення ще більша, загальні резерви різняться в вісім разів, ЕКСПОРТ високотехнологічної продукції в 10 разів!!!
Польща має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Україна від’ємне.
Ми маємо більше сільськогосподарських земель, але польський агробізнес заробляє майже в три рази більше. В школах Польщі більше вчителів (один на 10 учнів, в Україні на 15), що безпосередньо впливає на якість освіти.
Частка фінансування медичних послуг в Україні власними коштами пацієнтів понад 40%, Польщі – 30%, Німеччині – біля 20%, Чехії -15%.
Згідно з даними Світового банку, за останні 27 років (1991-2018 рр) ВВП в Україні знизився на 37%. Це один з найгірших показників з 166 країн. За цей час економіка Білорусі, Польщі, Туреччини зросли відповідно на 19%, 26%, 33%. Тому наш постійний виправдально-заспокійливий аргумент, що всі проблеми тільки через тимчасову втрату частини територій, війну , руйнування найбільшого промислового регіону , тощо – не об’єктивні.
Під час пандемії, коли багато наших співвітчизників вимушено повернулися з-за кордону додому, особливу увагу потрібно привернути на те, що головні неприємності – це втрата людського капіталу економіки, яка підриває здатність до відновлення. Для кращого розуміння, розвиваємось ми чи стоїмо на місці, декілька фактів.
У 1987 році ВВП України був меншим, ніж у Китаї, в 4,2 рази, хоча кількість робочої сили перевищувала в 25 разів. Що ж зараз: ВВП Китаю перевищує ВВП України у понад сто разів. Неприпустимо продовження технологічної деградації. Ми втрачаємо не окремі підприємства, цілі галузі. У нашому вітчизняному лексиконі все рідше вживаються слова мікроелектроніка, верстатобудування, приладобудування, літакобудування, суднобудування, автоматика.
Наведу у певному сенсі некоректне порівняння, але НЕ МОЖНА ПОВЕРТАТИСЯ з космічних програм у часи німого кіно. Я кажу про всіх нас. Погодьтеся, ми звикли стан постійної депресії чимось виправдовувати (клімат, війна, хронічна відсутність грошей, вибори…) . Не намагаємося відновити віру в власний інтелект, який мав би створити інноваційний сегмент економіки. Креативний клас долинає тільки як IT сфера. І все?!
Ми замислюємося над тим, де наше нове покоління математиків, фізиків, хіміків, конструкторів, інженерів, зварників, токарів, теслярів, слюсарів, якщо хочете сантехніків? Глобалізовані IT співтовариства і фермерський рух не в змозі сформулювати довгострокову перспективу розвитку регіону або в цілому країни.
У всіх індустріальних економіках створюють основні виробництва з доданою вартістю і сучасну інфраструктуру життя. Є запит в країні на новий мир. 2020 може стати роком нових геополітичних і локальних домовленостей та угод. А для цього на перше місце виходить готовність загальнонаціональних, регіональних політичних еліт бути в діалозі і в пошуку нової мирної політики.
Потрібні загальнонаціональні, міжрегіональні програми, що об’єднують країну, в «створюваному» вакуумі не можна вирішувати загальнонаціональні завдання. Економічна, культурна і соціальна єдність – необхідні! Державна регіональна політика, в якій знайдуть себе всі: молодь, люди різного віку і професій повинна бути послідовною, на мою думку, навіть агресивною.
Якщо цього немає, то простір заповнюється «містечковістю», «хуторянством».
Ми повинні включити своє континентальне мислення, щоб бути приваблюючими в світі. Сучасне, креативне, стабільне завжди притягує, є основою для успіху. Це відчувають зовнішні партнери. Направляючи величезні кошти на оборону країни, розбудовуючи сучасну армію, ні на хвилину не можна забувати про те, що паралельно потрібно створювати для людей той рівень життя, який вони захочуть захищати. Час роздумів, переосмислення».
Нагадаємо.
