23 серпня 1943 року о 4.30 ранку частини радянської армії вийшли з боями на площу Дзержинського (нині площа Свободи), звільнивши Харків від нацистських окупантів.
За 23 місяці окупації місто-красень було перетворене на руїни.
Харків був окупований 24 жовтня 1941 року силами 6-ї армії вермахту під командуванням Вальтера фон Рейхенау. Місто було віддане майже без бою, через попередньої катастрофи під Києвом. Бої йшли в центрі, на вулиці Університетській (основна точка оборони – Центральний Будинок Червоної Армії) і на Холодній Горі.
Лише через два роки, після кількох невдалих спроб визволення, у серпні 1943 місто було звільнене остаточно діями 69-ї армії Воронезького фронту, 57-ї армії Південно-Західного фронту і 7-ї гвардійської армії Степового фронту. День визволення Харкова, 23 серпня, з тих пір стає міським святом, в 1980-х роках названим Днем міста.
Загальні втрати народного господарства Харківщини склали понад 33,5 млрд крб. Гітлерівці зруйнували і спалили всі основні споруди міста, залізничний вокзал, із 33 вищих навчальних закладів були знищені 28. А в університетській бібліотеці по вулиці Університетській фашисти влаштували конюшню.
Місто Харків було найбільш населеним на момент окупації містом Радянського Союзу, які побували в окупації під час Другої світової війни.
В Харківській області до війни проживало понад 2755 тисяч чоловік, у самому Харкові залишилося 150 тисяч жителів. 50 тисяч харків’ян були відправлені на примусові роботи до Німеччини. Фашистські кати розстріляли, повісили, замучили понад 60 тис. харків’ян, близько 15 тисяч загинуло від голоду.
У чотирьох битвах за Харків і за час його окупацій СРСР і Німеччина втратили більше людей, ніж будь-де ще в історії Другої світової.
Нагадаємо.
