Історія виникнення Великодня дуже давня, дослідники визначають йому на наших землях не меньше 7000 років!
За словами завідувачки відділу етнографії Харківського історичного музею ім. М.Ф.Сумцова Олени Пантелей, традиційно ми пов’язуємо це свято з воскресінням Христа, а історія його налічує лише 2019 років.
«Втім ще задовго до християнства наші пращури святкували найголовніше свято весни, яке називали Великдень. Щороку після весняного сонцестояння відбувалися численні обряди, які символізували перемогу Весни над Зимою, Дня над Ніччю, Світла над Темрявою, Сонця над Морозом.
Це свято відзначалося відповідно до астрономічного положення Сонця – коли день ставав довшим за ніч. Наші давні пращури випікали «Великодні бабки» та фарбували яйця, які з часом стали «прабатьками» сучасних пасок і крашанок».
Пасхальна традиція пов’язана з християнством. В Україні її почали відзначати з запровадження цієї релігії у 988 році. В основу свята покладено біблійну легенду про вихів іудеїв з єгипетського рабства. Саме слова «пасха» прийшло до нас з давньоєврейської мови і означало «походження» або «позбавлення». І Воскресіння Христове! Саме так ми вигукуємо у цей світлий день. Це свято почали відзначати з 325 року н.е. за рішенням Нікейського собору. В Україні воно було запроваджене після Хрещення Русі у 988 році. В основу свята покладена історія про воскресіння Ісуса Христа.
Страсний тиждень існує вже понад тисячоліття, і за цей час не зазнав жодних змін.
У Страсний понеділок люди починали прибирати свою оселю – фарбували, мили, чистили.
У Страсний вівторок жінки золили, прали, прасували білизну. Також у вівторок готували до свята святковий одяг. Чоловіки тим часом заготовляли дрова для випікання пасок.
У Страсну середу під вечір слід було впоратись з городом, остаточно навести лад у хаті, прибрати її зовні. Увечері починали готувати тісто для пасок, дівчата вибирали яйця для писанок, готували віск, барвники.
У Страсний четвер починалося приготування до свята. Ще його називали Живним або Чистим. Це день весняного очищення. В Україні побутувало повір’я, що у Чистий четвер до світанку ворон носить із гнізда своїх дітей купатися в річці. Отже той, хто скупається раніше за пташенят ворона, той буде здоровим протягом усього року.
У Чистий четвер прийнято було очищати не тільки душу й тіло, а й прикрашати житло до свята. Слобожанські господині розвішували у хаті рушники, прикрашали стіни барвистими витинанками. Саме у четвер дівчата розписували писанки для коханих та готували Великодні листівки.
Страсна п’ятниця була днем жалоби на спомин про страсті і смерть Христа. Кульмінацією свята було винесення Плащаниці – простирадла, у яке було загорнуте Тіло Христа, коли Його клали до гробу. У цей день заборонено було співати і веселитися. Наші предки казали: той, хто сміється у п’ятницю, проплаче цілий рік. У цей день, окрім дітей і хворих, ніхто не їв. Всі суворо постилися.
У Велику суботу в обов’язки господаря входило підготувати кошик для посвяти – його мили у воді і сушили на сонці. А увечері наповнений кошик несли до церкви для освячення.
«Паски завжди випікали з найкращих сортів пшеничного борошна. До тіста, як і сьогодні, додавали вершкове масло, олію, молоко, яйця, цукор, а також різні спеції – імбир, гвоздику, інші прянощі за смаком. Тобто при випіканні паски використовували однакові продукти, але у різних пропорціях. Кожна господиня мала свій спосіб приготування, що робило їх неповторними».
За зовнішнім виглядом паски визначали майбутнє: якщо паска збоку трохи надтрісне – на добро і багатство. Якщо зверху трісне – чекай протягом року біди, якщо западеться – хвороба у цьому році. Випікання паски було священнодійством.
Перед тим, як випікати паску, господиня чистенько вбиралася, одягала білу сорочку. З чистими і світлими думками, добрим настроєм замішувалося тісто. Коли пеклася паска усіх просили вийти, крім дочок, щоб з малечку вчилися пекти паски. Садовили паску в піч з молитвою і примовляннями: «Христос Воскрес!». Те ж саме примовляли, коли діставали паску з печі.
Нагадаємо.
