Старий Новий рік та свято Василя Великого

Василя Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому в цей день, 14 січня, основним обрядом було засівання осель збіжжям.

Перший посівальник на Новий рік, як правило, приносить у дім щастя. Вважається, що дівчата щастя не приносять, так що і засівати їм не годиться.

Особливістю богослужіння в цей день полягає в тому, що відбувається літургія, написана самим святителем. Вона – перша з десяти божественних літургій, служіння яких встановлено у певні дні року. Порядок, зміст і чин літургії Василія Великого відрізняються від літургії Іоанна Златоуста більш об’ємними молитвами і протяжної мелодикою співів.

Це свято вважається сприятливим періодом для молитов. Люди вірять, що Господь у цей день прислухається до прохань людей. Вони просять у молитвах про щастя, здоров’я та благополуччя для себе та близьких людей.

В деяких будинках у цей день прийнято встановлювати обрядовий сніп із колосків торішнього врожаю – дідух. Його розміщують на самому видному розі будинку. Дідух символізує дух нового врожаю. В кінці святочних свят сніп спалюють.

Нагадаємо.