Голова Харківської обласної ради, президент Української асоціації районних та обласних рад Сергій Чернов прокоментував, що буде після того, як на Харківщині замість 27 районів буде створено 7 районів.
Після нещодавнього ухвалення парламентом рішення про зміну адміністративно-територіального устрою, що потягне за собою укрупнення районів, країною починають ширитися панічні настрої. Люди просто не розуміють, яким буде життя в нових умовах після місцевих виборів у жовтні, які й дадуть старт великій перебудові у державі.
На Харківщині буде створено 7 районів: Богодухівський, Ізюмський, Красноградський, Куп’янський, Лозівський, Харківський, Чугуївський, що вміщатимуть 56 громад.
Чому сім краще ніж чотири?
Розмова не проста, але необхідна: обидва рішення про затвердження нового субрегіонального устрою з укрупненими районами та формування спроможних громад взаємопов’язані.
Відповідно до рішень Уряду та Верховної Ради України, в Харківській області буде створено 7 районів та 56 громад. Безумовно, процес, що відбувається, складний навіть для юристів та фахівців-управлінців, не говорячи про простих людей. Рішення обговорюються на стадії прийняття, а потім виконуються.
Тому завдання полягає в роз’яснювальній роботі, виважених консолідованих рішеннях, підбору професійних з життєвим досвідом кадрів та постійному їх навчанні. Але попри неминуче незадоволення й нерозуміння, ми маємо усвідомити його логіку та необхідність змін.
Люди впродовж десятиріч тяжіли до певних районних центрів, де отримували все життя адміністративні послуги. Якісне формування спроможної громади забезпечить надання послуг саме в громаді, для цього не потрібно рушати до райцентру. Люди мають відчути це.
Точкою тяжіння стає центр громади. І тут слід пам’ятати: перед тим, як щось зруйнувати, треба обов‘язково поряд щось краще створити!
Тому центри надання адміністративних послуг мають бути в усіх об’єднаних громадах. Так само, як і центри надання первинної медичної допомоги. Я був серед тих, хто принципово відстоював модель адміністративного поділу області, що передбачала дев’ять, а потім сім (як компроміс з центральною владою) районів. І в жодному разі – не чотири райони! Модель з семи районів означає, що 94% населених пунктів на відстані до районного центру не перевищує 60 км, 73% – 30 км.
У разі прийняття рішення про чотири райони, відстані до районних центрів могли б сягати 140-150 км, що, враховуючи проблеми з транспортним сполученням та стан доріг, створило б для багатьох мешканців віддалених населених пунктів нездоланні проблеми.
Тож, дуже довго й наполегливо довелося доводити, що основна частина послуг має бути на рівні громад, але є ж ще державні органи влади. Наприклад, в законі про судочинство записано, що суди формуються відповідно до адміністративно-територіального устрою. Така ж ситуація з прокуратурами, податковими, пенсійним фондом тощо.
Вони в перспективі оптимізуватимуть свою структуру, відповідно до нового адмінтерустрою. Нові райони та громади почнуть функціонувати після чергових місцевих виборів, які мають відбутися 25 жовтня 2020 року, коли обиратимуться керівники та ради громад, районні ради.
Дороги кадри і майно – першочергові акценти укрупнення районів.
Хочу виділити три питання, на які у першу чергу треба звернути увагу у зв’язку з новим адміністративно-територіальним поділом та функціонуванням об’єднаних громад – ШЛЯХИ сполучення, КАДРОВЕ забезпечення, ефективне розпорядження МАЙНОМ комунальної та спільної власності громад.
Майнове питання – одне з найбільш складних. Слід його вирішити так, щоб ми в процесі не втратили лікарні, будинки культури, музеї, архіви. Щоб не допустити колапсу, на перехідний період, мінімум – наступні п’ять років, необхідно зберегти ради в укрупнених районах. Вони мають стати правонаступниками спільного майна колишніх районів, а потім через правову процедуру, щоб уникнути суперечок, з’ясувати, чи спроможна та чи інша громада брати собі на баланс той чи інший майновий комплекс.
Гаяти не можна жодної хвилини, підготовча та організаційна робота вже повинна розпочатися повсюдно.
Нагадаємо.
