Після настання зимового сонцестояння 21 грудня — астрономічного моменту, коли Сонце у Північній півкулі досягає найнижчої точки над горизонтом, тривалість світлового дня щодня почала поступово зростати.

Цей феномен є природним наслідком орбітального руху Землі та нахилу її осі обертання, що визначає сезонні зміни довжини дня й ночі.

У перші дні після сонцестояння світловий день збільшується ледь помітно — щодня на десятки секунд чи близько хвилини. Залежно від широти та пори року цей приріст може становити близько 1–2 хвилин щодня, а інколи і трохи більше у період після сонцестояння на шляху до весняного рівнодення.

Цей механізм пов’язаний із тим, що вісь Землі нахилена приблизно на 23,5° відносно площини її орбіти навколо Сонця. Після зими Північна півкуля поступово нахиляється ближче до Сонця, через що схід та захід Сонця зміщуються, і денний світловий період стає довшим.

Хоча зміни від дня до дня можуть бути не надто помітними без спеціальних приладів, локальні метеорологічні спостереження вже фіксують додаткові лише кілька хвилин світла наприкінці грудня.

Цей процес триватиме до весняного рівнодення навесні, коли тривалість дня та ночі вирівнюється, а потім іще більше збільшиться до літнього сонцестояння в червні — максимальної довжини дня в році.

Астрономи зазначають, що такі регулярні зміни тривалості світлового дня впливають не тільки на погоду, а й на біологічні ритми людей і тварин, які пристосовуються до сезонного світлового циклу.

Нагадаємо.