Музика для неї – це не просто професія, але й спосіб виразу власних почуттів, думок і емоцій через магію звуку. Вона знає, як передати найтонші вібрації душі своїм голосом, створюючи неповторні моменти на сцені. Альбіна Житеньова присвятила своєму мистецтву понад 35 років, засвідчуючи свою майстерність як солістка Харківської філармонії.

Наша розмова з неперевершеною маестро.

• Пані Альбіно, як Ви прийшли у світ музики?

Іноді я кажу: «Спочатку народилась моя мрія стати артисткою, а потім вже я», бо скільки пам’ятаю себе я бачила себе співачкою. Моя мама розказує, що усі дівчатка грались ляльками, а моя донька (тобто я) брала до рук якийсь предмет схожий на мікрофон і без кінця співала, тож віддати мене до музичної школи для моїх батьків було природно. До речі, у нашій родині ніхто не мав професійної музичної освіти, але співали всі, я пам’ятаю, як ми збирались на кожне свято у селі Гракове усією великою родиною і співали українські народні пісні на три, і навіть на п’ять голосів, я й досі люблю і співаю пісні мого дитинства.

• Які основні труднощі Ви зазнали на своєму шляху?

Це постійне самовдосконалення, ти не можеш дозволити собі не працювати над собою, над своїм голосом, над репертуаром, навіть зараз, не дивлячись на те, що я маю великий досвіт і різноманітний репертуар, я постійно вивчаю нові пісні. Можливо комусь здається, що це не так вже і важко вийти на сцену і заспівати пісню якісь три хвилини, але мало хто знає скільки знадобилось часу, обрати пісню, вивчити її, підібрати тональність, відпрацювати кожну ноту цієї пісні, щоб вона звучала легко і не вимушено, і врешті решт створити образ, бо кожна пісня для мене це маленька вистава, до речі, – сукні для своїх виступів я дуже часто шию власноруч.

• Що Вас надихає на виступи?

Мої улюблені глядачі! Особливо зараз, я навіть вважаю за місію дарувати моїм глядачам можливість хоч на невеличку мить відірватись від цієї страшної реальності й поринути у світ музики, дати відпочити від щоденної напруги. А ще це можливість донести свої почуття і думки від серця до серця.

• Що, на Вашу думку, є найважливішим у професії?

Не зраджувати себе. Звичайно ж треба вивчати нові тренди і прийоми, але залишатися собою, адаптувати нове під свою особистість, а все це не робиться за мить, це велика праця.

• Яким  Ви бачите своє майбутнє у музиці?

Для мене це не один аспект, а декілька, по перше – це мої власні пісні, важко написати пісню, але ще важче допрацювати її до того рівня, щоб вона побачила світ з шухляди, а це аранжування, стиль,  звукозапис, сценічний образ тощо..

По друге – я дуже люблю джаз, мрію про джазові концерти.

• Що Ви думаєте про нові тенденції у музичній індустрії?

Ми живемо в дивовижний час, коли неможливе стає можливим, нові технології, віртуальні інструменти, нові звуки, все це захоплює мене, надихає, величезний простір для талановитих людей, поєднання класичної музики з електронною, створення нових стилів і тенденцій, я у захваті, якщо чесно.

• Ваше послання молодим музикантам?

Якщо відчув хоча б одного разу саме той політ душі і розумієш, що саме на сцені ти справжній, і саме там твоє справжнє життя, не зупиняйся, працюй, шукай, навчайся, роби цей світ кращим своєю творчістю, бо кожен талант це дар Божий, тому бережи його, розвивай і насолоджуйся своїми досягненнями!

Розмовляв: Валеріан Житеньов

Нагадаємо.