«Музика кольору» – так називається техніка, в якій працює Харківський художник Олександр Іванов.

Що це за техніка, чим такий напрям у мистецтві відрізняється від світломузики? Як можна за допомогою модульної сітки та кольорів «оживити» картини і навіть намалювати в уяві події та сюжети? Про це в ексклюзивній розмові «Харківський вимір» з художником Олександром Івановим.

Як виникла техніка «музика кольору»? Це харківський винахід? Хто його автор?

В основу цього методу покладений принцип створення асоціативно-образних композицій, заснований доцентом кафедри живопису Харківської Академії дизайну і мистецтв Олесандром Безруковим. Він – мій вчитель. Сьогодні в цій техніці у Харкові працює лише два художника, вони є учнями Безрукова: Людмила Горбатенко і я.

На жаль, Олександра Олександровича давно немає з нами…  Мене завжди цікавила магія кольору. Відтінками, тонами, напівтонами можна створювати не тільки образи, але й викликати у людей певний емоційний, чуттєвий стан.

Ще юнаком я навчався у студії образотворчого мистецтва в обласному Палаці дитячої та юнацької творчості у педагога Ольги Піскарьової. Якось запитав у неї, де і у кого можна навчитись кольору. Вона скерувала мене до Безрукова. Коли я побачив цю техніку, зрозумів відразу: «Це моє!» З того часу працюю у цій техниці.

Як колір створює музику на полотні? Завдяки чому виникає такий ефект?

Ви питали, чому ця техніка має назву «музика кольору»? Завдяки тому, що в ній присутній ритм кольору. Як у музиці ритм.

Коли створюєш кольорову композицію, за певним ритмом необхідно розмістити кольорові плями. Вони і створюють ефект чуттєвих асоціацій та образів. Ви коли дивитесь на будь-який предмет, спочатку бачите пляму або колір, а вже потім розглядаєте деталі.

Починається робота з  нанесення на полотно модульної сітки. Потім власним  внутрішнім відчуттям знаходиш центр картини, він не обов’язково має бути в середині композиції. А вже від нього розходяться кольори від білого – швидше або повільно за рахунок ущільнення або розтягнення сітки. Так народжується ритм. А  завдяки яскравим або пастельним тонам – музика кольору звучатиме гучніше, або тихо.

У цій техніці існує принцип: «два вдохи». Перший – вдих. Це, коли знаходиш центр, і від нього за ритмом розвиваєш колір, заповнюючи модульну сітку у шахматному порядку. Другий – видих. Треба визначити другий центр і так само працювати з ритмом та кольорами. І ось у цей момент, коли кольори, розбігшись від двох центрів, опиняються поруч, вони починають по-особливому відігравати, створюючи музику кольору. Відбувається якась магія… Картина ніби оживає.

З різних боків кольори відпрацьовують по-різному. Залежно від того, як падають на них промені світла.

Технологія цілком зрозуміла. Модульна сітка, діагоналі. Але ж якою довершеною має бути робота з кольором, щоб зазвучала мелодія?

У мене є дві роботи, на які  нанесена однакова модульна сітка – сухим кленовим листям. Але виглядають роботи, як дві різні. За рахунок кольорів. І емоції відтворюють різні, і назви – різні. Це тому, що на полотнах різні домінантні, активні кольори.

Крім основних кольорів, треба добрати ще другорядні, а також два – три  інших.

Я півтора роки вивчав кольорознавство у майстерні Олександра Безрукова. Які почуття картина транслюватиме, залежить ще і від того, при якому освітленні вона написана: ранком, вдень чи ввечері.

А чи існують усталені поєднання кольорів, що символізують емоції? Скажімо, червоний символізує позитивні почуття, а жовтогарячий – це сум, туга…

Певною мірою, так. У психології є розуміння, як впливають на людину ті чи інакші кольори. Діапазон холодних кольорів більший, теплих – дещо менший. Один і той же колір може викликати як позитивні, так і негативні емоції.

Червоний, залежно від відтінків може відображати цілу гамму різних почуттів: радість, урочистість, кохання, свято. І в той же час асоціюватись з  агресією, тривогою, сумом. Все залежить від образу, через який хочеш передати асоціації та почуття. Якщо Снігова Королева, то, беззаперечно, це мають бути холодні кольори. Ти не можеш написати Снігову Королеву у жовто-червоній палітрі. Такий образ ніхто не зрозуміє.

Техніка, в якій ви працюєте, називається «музика кольору». Ви чуєте музику всередині себе, коли пишите свої роботи? І чи має вона колір?

У мене – навпаки. Всередині мене живуть кольори. Колір народжує музику. І перекладає її на почуття. Робота з кольорами надто вибаглива. Були випадки, коли не попадав  у потрібний колір плями – і все! Переробити картину неможливо. Адже розвиток кольору йде по колу. Один і той же колір, але у різних тонах.

Часто виникає питання: чим «музика кольору» відрізняється від світломузики?

На відміну від світломузики, яка за допомогою динамічних колірних композицій супроводжує музичний твір, «музика кольору» – статична асоціативно – образна композиція, що створюється за законами колірної гармонії та викликає певний емоційно – чуттєвий стан, як і музика. У першому випадку головною є музика, у другому – колір.

Найближчі творчі плани.

Буду і надалі продовжувати справу вчителя. Хочу вдосконавлювати техніку у  новому амплуа. Мрію малювати в цій техніці пейжажі, і навіть спробую написати портрет. Це буде для мене яскравий експеримент.

Довідково.

Олександр Іванов – Харківський художник. Навчався  в студії образотворчого мистецтва обласного Палацу дитячої та юнацької творчості. З 2000 по 2008 рр. – навчався у майстерні кольорознавства Олександра Безрукова при Харківській державній академії дизайну і мистецтв.