В Україні спостерігається надрекордний темп міграції. Згідно з даними ООН, такий рівень відтоку людей може призвести до того, що до 2050 року населення України скоротиться до 36 млн осіб.
Масштабний від’їзд працездатного населення, в тому числі, висококваліфікованих фахівців інженерних та робочих спеціальностей, демонструє тривожну ситуацію.
Висловити своє розуміння проблеми міграції ми запросили Сергія Чернова, голову Харківської обласної ради, Президента Української Асоціації районних та обласних рад.
Сергію Івановичу, Ви один з небагатьох політиків, які занепокоєні проблемою міграції в країні і регулярно піднімаєте цю тему в різних колах, і навіть в соціальних мережах.
Безумовно, я регулярно відслідковую нові дані щодо міграційних процесів в Україні, і зокрема, в Харкові. Це серйозна проблема, яку ми ще мало відчуваємо зараз, адже живемо за інерцією, але її наслідки ми неминуче відчуємо вже за кілька років. Ця проблема позбавляє нас майбутнього. Адже перш за все їдуть профі, найсильніші, найрозумніші. Якісний кадровий потенціал стрімко скорочується.
Найбільший потік трудової міграції – це Європа. Проте, за даними Євростату станом на кінець 2017 року, в країнах ЄС налічувалося 18 млн. людей працездатного населення, що не мають роботи. Чому тоді сьогодні значний відсоток робочих місць посіли трудові мігранти.
Все виглядає інакше. Справа в тому, що потенційний кандидат з паспортом країни-члена ЄС, розраховує на пристойну заробітну плату, соціальні пільги, страховку, 7-годинний робочий день, комфорт і безпеку та інші законні блага. Проте, наймаючи українського трудового мігранта керівники підприємств та виробництв можуть значно зекономити по всіх пунктах, а деякі навіть взагалі проігнорувати. Як це не дивно звучить, але сьогодні трудовим мігрантам з України в багатьох країнах дуже раді. І тому люди будуть їхати і їхати знову, доки тут умови праці не стануть для них більш привабливими.
Крім того, існує таке поняття, як «процесс заміщення». Поляки і чехи у свою чергу їдуть у пошуках кращого життя до Німеччини та Великобританіїї, і саме на їх робочі місця приїздять сьогодні українці. Наразі в Польщі працює понад три млн. наших земляків.
Є дослідження представництва Міжнародної організації з міграції в Україні. Зокрема, там говориться про те, що наші громадяни схильні до накопичення коштів з метою подальшого їх використання. Тобто люди повертаються з фінансовими накопиченнями на Батьківщину.
Це цілком природна практика, якщо людина їде сама. Звичайно через певний час вона повернеться до своєї родини. Це слабка перевага міграції, але вона має місце бути. Люди повертаються додому з грошима. Знаю, що протягом 2017 року трудові мігранти перевели в нашу країну більше $ 9 млрд.
Це вкрай важливо, що люди повертаються сюди, аби з покращеним матеріальним становищем продовжувати своє життя в Україні. Зароблені такою працею кошти часто стають інвестиціями в малий чи середній бізнес. А відповідно будуть виникати нові робочі місця і цих людей варто підтримувати.
Якщо ми зможемо створити привабливий бізнес-клімат для розвитку малого і середнього підприємництва, то зароблені за кордоном кошти можуть стати тим внутрішнім інвестиційним ресурсом, який нам вкрай потрібен для запуску нових економічних процесів.
Щодо внутрішнього переміщення. Значний сплеск переселенців в регіонах України відчули з початком військових дій на Донбасі. Яка статистика сьогодні щодо міграційного приросту населення на Харківщині?
За 2018 рік міграційний приріст населення склав більше чотирьох з половиною тисяч людей. Але треба розуміти, що основна маса людей, які хотіли виїхати, зробили це раніше. Думаю, ви згодні, що фахівці високого рівня поїхали до столиці, більш впевнені у собі – за кордон. Решта, а саме ті, хто готовий працювати на робочих професіях, переїхали до областей, зокрема на Харківщину.
Мушу сказати, що проблемі переселенців сьогодні приділяється дуже багато уваги в області. Надається житло, створюються робочі місця, адже цим людям довелося відбудовувати свої життя майже з нуля.
За даними Державного комітету статистики, 71% трудових мігрантів головною причиною міграції назвали низьку зарплату в Україні.
Насправді все пов’язано між собою. Мають розроблятися нові програми, втілюватися нові проекти з урахуванням нових економічних умов. І не буду приховувати, що значний акцент сьогодні ми робимо на залученні інвестицій в регіон. Адже це найбільш швидкий і реальний шанс на якісні локальні зміни.
Трудова міграція – складна і болюча проблема, зумовлена об’єктивними і суб’єктивними чинниками. Ми навчили і підготували фахівців в Україні, в тому числі, за державний кошт, але не зуміли їх зацікавити, як роботодавці. Тепер вони працюють за кордоном. І я знаю, що високо досвідчених спеціалістів з України будуть цінувати за кордоном. Вони вже не повернуться сюди.
Легальні трудові мігранти, наприклад, сплачують податки в тих країнах, де працюють, а не в Україні. Відповідно, ми матимемо проблему з виплатами пенсій.
Їде і молодь, навіть не досвідчена, і не за грошима, а за тим аби самореалізуватися, набути соціальний досвід, відчинити для себе «двері нових можливостей».
Часто українські заробітчани працюючи за кордоном опиняються абсолютно безправними. Українці, не маючи належного страхування, стикаються із серйозними проблемами.
Я вважаю, що такий варіант – це вже крайня ступінь відчаю. Ми дійсно маємо сьогодні складну ситуацію для аналізу і головне для рішучих і правильних дій. А ще я знаю, що у нас є все для того аби розвиватися: прекрасне географічне розташування, інфраструктура, надра, досвідчені та культурні люди. І проблема з трудовою міграцією в країні має вирішуватись звісно на державному рівні і якомога раніше.
Нагадаємо.
