Ексклюзивна розмова з директором та головним диригентом Харківської філармонії, Заслуженим діячем мистецтв України Юрієм Янком.
Один з кращих диригентів України, маестро, який рухом однієї руки керує величезною масою звуку та емоціями музикантів і слухачів. Емоційний, артистичний та вимогливий до звучання оркестру, невтомний популяризатор класичної музики і просто щаслива людина.
Вітаємо Вас з відкриттям великого залу філармонії! Це знакова подія не лише українського масштабу, але й Ваша особиста перемога. Що відчуває людина, яка частину свого життя присвятила тому, щоб зруйновану часом пам’ятку архітектури ХІХ сторіччя перетворити на кращий філармонічний зал в Україні?
З одного боку – не віриться! З другого – я щаслива людина! Моя мрія здійснилася! Неймовірний сам по собі факт: в Україні, в якій триває війна, відкрито величезний складний комплекс філармонії з трьома залами, з інноваціями, з найсучаснішими технологіями у галузі акустики. Сьогодні нам по-доброму заздрять і львів’яни, і одесити, і кияни. На жаль, у Харкові ніколи раніше не було концертного залу, спеціально побудованого для музики. Тепер ми це зробили! У нас неймовірна акустика!
Маєте на увазі «мушлю», обладнану на сцені? Вона єдина в Україні?
Так, на сцені нового залу встановлено знамениту «мушлю». Зазвичай, у театральних залах, якщо оркестр грає на сцені, потрібно ставити мікрофон, тому що увесь звук «поглинають» лаштунки, колосники тощо. А завдяки «мушлі» увесь звук до останньої ноти йде у зал. У Європі та Америці такі «мушлі» є у всіх філармонічних залах. Це світовий досвід. Акустика, ми вже випробували її на кількох концертах, просто фантастична! З цією «мушлею» звук чути у будь-якій точці залу абсолютно однаково! Сьогодні це найкращий філармонічний комплекс в Україні, відзначив директор Національної філармонії Дмитро Остапенко. У захопленні від акустики залу і Скорик, і Станкович, і віолончеліст Олександр Пірієв. У світі такі інновації вже давно існують. А в Україні ми використовуємо «мушлю» вперше.
Які ще інновації з’явилися? Які можливості вони відкривають для нових творчих проектів?
В органному залі геометрія стелі, що змінюється, дозволяє слухати будь-яких виконавців. Акустика залу змінюється за 20 хвилин. Крім цього, ми маємо орган з особливими можливостями для виконання романтичної музики – це розширює наші творчі плани. До того ж, у цьому органі є блок пам’яті: він «запам’ятовує» до 10 тисяч тембрових комбінацій. Якщо говорити про новий зал, то там у нас інноваційна трирівнева оркестрова яма. Верхній рівень її дозволяє сидіти над оркестровою ямою – просто на рівні сцени, як це було під час відкриття. Така новація значно збільшує площу сцени за квадратними метрами. Також, оркестрова яма може бути на рівні залу – тоді ми додаємо чотири ряди місць: ще 70 людей зможуть подивитися виставу чи концерт. І найнижчій рівень ями: там сідає оркестр, і філармонічний зал перетворюється на театральний – можемо показувати навіть оперу і балет. На сцені буде також театральна куліса, отже з’явиться можливість показувати й драматичні вистави. Якщо взяти практику німецьких оркестрів, то усі філармонічні оркестри Німеччини беруть участь у театральних постановках у своїх містах. А ще тепер у нас є кілька фойе, де можна проводити різні виставки, конкурси, справжні бали та перфоменси. Межі наших можливостей сьогодні немає!
Оркестр Харківської філармонії знають у багатьох країнах світу. Як колектив високого виконавського рівня. Як ви вибираєте музикантів? Як потрапити до складу оркестру?
Шляхом конкурсу. Кожен оркестрант грає конкурс, за результатами конкурсу вибираємо кращого. Зараз усі музиканти працюють за контрактом, це також світова практика. На жаль, залучати найвідоміших музикантів гонорарами ми не можемо. В Україні поки немає закону про меценатство, і це велика проблема. Доброчинників у нас також немає, є окремі випадки.
Нещодавно Ви повернулися з Відня, диригували там філармонічним оркестром. Яку музику грали?
Я грав з філармонічним оркестром старовинну музику. Віденська філармонія знаходиться буквально за 500 метрів від Віденської опери. Це знані бренди у музичному світі. Ми грали музику Генделя, Вівальді, дивертисмент Моцарта, 5-й концерт Баха. Враження неймовірні, там дуже вдячна публіка. Довго не відпускають музикантів, аплодують, не розходяться. Доводиться знову і знову виходити на сцену.
Є різниця у сприйманні класичної музики між віденькою публікою та харківською? Чим відрізняється атмосфера у залі?
Дуже відрізняється. Коли на концерті бачиш 90-річних у нашому розумінні, бабусь, які прийшли за допомогою ходунків на концерт… Вони вже ледь ходять, але без музики жити не можуть, без цієї особливої атмосфери свята, що створює музика. Сидять на концерті у діамантах, хутрі… Все це дуже зворушує. Вони чекають на зустріч з музикою, приходять на концерт у піднесеному настрої. На жаль, нашим людям зараз важко живеться. Вони навіть не відразу можуть розслабитися на концерті Штрауса. Доки не розгойдає їх музика, доки не забудуть про проблеми, що їх супроводжують. Іноді навіть доводиться звертатися до залу: «Забудьмо про проблеми, давайте послухаємо Штрауса, красиві мелодії!». Такий зараз час. А у Європі слухати класичну музику – це питання престижу, потреби, виховання з дитинства.
Ви невтомно популяризуєте класичну музику, докладаєте чимало творчих і організаційних зусиль, щоб вона звучала для широкої публіки. Чи треба взагалі класику популяризувати?
Я не говоритиму зараз про Австрію, Німеччину чи Англію. Якщо взяти інші країни – у них що, є така кількість симфонічних оркестрів? У них що, є така кількість оперних театрів? На жаль, передачі про справжнє мистецтво, класичну музику, талановитих виконавців геть щезли з екранів, як продукт телеканалів. Вони пропагують суцільну попсу. Тому сьогодні вкрай потрібні не просто музичні освітні програми, а повсюдна пропаганда серйозного мистецтва! Так, сьогодні треба розповідати про Бетховена, хто це такий! Що це не собака з фільму! Треба розповідати про Чайковського. До речі, перший свій симфонічний твір знаменитий музикант написав у нас у Тростянці. Мало хто з українців про це знає. Це симфонічна поема «Гроза».
На відкритті ми грали знаменитий концерт Чайковського, його фінал, там звучить українська тема. Недавно ми грали балет «Лускунчик» у Голландії. Так там ходить людина прямо по сцені, і розповідає публіці хто є хто, про те, що там відбувається. Адже навіть там не усі знають сюжет, не усі читають лібрето, не усім може бути зрозуміло. І нашому глядачеві потрібно розповідати. Тому таких програм має бути багато. І їх буде багато! Ми покладаємо на них великі надії, тому що у майбутньому такі програми дадуть нам публіку – людей середнього віку і молодь, насамперед.
На сцені великого залу харківської філармонії свого часу виступали Чайковський, Рахманінов, Хачатурян, Шаляпін, Ростропович, Шостакович – ціла низка видатних музикантів. Як Ви почуваєтесь на такій великій сцені?
Граючи на такій сцені, відчуваєш надзвичайну відповідальність перед тими, хто на ній був. Це важко словами передати. Важливо, щоби молоді музиканти розуміли, що це святі стіни, свята сцена. Це, як у храмі алтар. На ній дійсно виступали ці видатні люди, і наступні покоління це надихатиме.
Яку музику любите? Чи є улюблений композитор?
Найбільше люблю ту музику, яку я на цей момент граю. Я би нескінченно слухав Рахманінова. Рахманінов – це номер один. Але уподобання весь час змінюються. Бах, Бетховен, Моцарт – це фундамент, недоторкана музична спадщина. Це базис, який завжди має бути з тобою. Це неможливо не любити! Вагнера я дуже люблю. На жаль, у нас немає таких співаків, не просто зробити його оперу. Це один з найулюбленіших авторів. У нього такі неймовірні увертюри!
Ваша величезна мрія здійснилась! У Харкові- найкраща в Україні філармонія. Про що мрієте сьогодні?
У людини завжди має бути мрія. Тепер мрію вибудувати систему маркетингу, систему роботи, щоб вона відповідала світовим стандартам за усіма параметрами. Сьогодні у нас у кожній гримерці є душова, є туалет у кожній гримерці. Коли робили проект, мене запитували навіщо? А це ті самі стандарти, комфорт для музикантів. Скрізь у нас є кондиціонери, зараз ця система проходить тестування. Хочеться, щоб на нашій сцені виступали світові зірки. І, звичайно, щоб були повні зали!
Аншлагів Вам! І натхнення у роботі!
Нагадаємо.
