Як підвищити спроможність громад та які приклади з міжнародного та українського досвіду можуть стати у нагоді – обговорювали під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
Учасники обговорення наголосили, що реформу потрібно завершувати до місцевих виборів, якщо потрібно – шляхом примусового об’єднання.
«Що більше ми зволікаємо, тим у гіршому становищі опиняються громади, які вже об’єдналися. У тих, які не об’єдналися, менша завантаженість і відповідальність, а зарплата управлінців більша, ніж у нас. Чим більше нам [об’єднаним громадам] передають повноважень, часто з недостатніми фінансовими ресурсами – тим більше у нас виникає проблем», – Іван Рубський, голова платформи «Місцевий економічний розвиток» Асоціації об’єднаних територіальних громад.
За словами директора програми USAID DOBRE Беррі Ріда: «Ми радимо зосередитися насамперед на територіях, які наразі необ’єднані: вони мають або сформувати ОТГ, або приєднатися до вже існуючої. Але, на нашу думку, не потрібно примушувати вже створену громаду приєднуватися до іншої існуючої громади та змінювати центр. Адже ці громади добровільно погодилися на цей процес, і не можна зараз сказати їм: «Вибачте, вам доведеться включитися в інший процес» – тому що тоді люди, які мали б підтримати цей процес, виступлять проти вас».
У Європі дуже мало прикладів, коли об’єднання йде знизу, зазвичай об’єднання – обов’язкове, зазначив Цезарі Трутковскі. Цікаво, що в результаті найкращих територіальних реформ кількість муніципалітетів у Європі зменшилася, у деяких країнах досить суттєво: для прикладу, у Греції – на 94%, у Бельгії – на 75%.
За думкою голови Харківської обласної ради, Президента Української асоціації районних та обласних рад Сергія Чернова, існує один серйозний ризик «чим більше розтягується у часі процес децентралізації, тим більше супротиву з’являється на місцях, в тому числі і серед чиновників щодо проведення цих реформ.
Зміни до Податкового кодексу зіграли свою роль. Громади внаслідок цих змін отримали набагато більше. Але громади, що не об’єднувались, також отримали більше, не на стільки більше як ОТГ, але більше, ніж вони отримували раніше.
З’являється ситуація, що вже не всі хочуть створювати громади, навіть розуміючи, що там є переваги. Кожен дивиться зі своєї точки зору: а де буду я у цій системі координат? А чи виберуть мене сільським головою? Або депутатом? Чи буду я впливати на ці процеси після переобрання? Ми вибрали добровільний шлях об’єднання громад. Але добровільно не означає, що цей процес триватиме усе життя.
Країна не може жити у різній правовій системі. ОТГ живуть сьогодні в одній правовій системі, а не об’єднані громади – в іншій. Це конкуренція компетенцій, це конфлікт інтересів, це недосконалість і це не дає можливості збалансованому розвитку територій».
Нагадаємо.
