fbpx

Останні новини

Великодні традиції

Великдень. Світле Воскресіння Христове. Найвеличніше, найголовніше християнське свято.

Які Великодні традиції, звичаї та обряди нашого краю існували у давнину? Які з них збереглися до наших днів? Ексклюзивна розмова із завідувачкою відділу етнографії Харківського історичного музею ім. М.Ф.Сумцова Оленою Пантелей.

Великдень, Воскресіння Христове, Паска. Чому це свято має стільки назв, як жодне інше? Чи це різні свята?

Насправді, Свята ці абсолютно різні, як за часом виникнення, так і за своєю сутністю та обрядовістю. Але завдяки історії вони переплелися у те традиційне святкування, яке нам усім сьогодні відоме. Тепер докладніше. Великдень. Історія виникнення цього свята дуже давня, дослідники визначають йому на наших землях не меньше 7000 років! Мабуть, зараз багато хто здивується. Адже традиційно ми пов’язуємо це свято з воскресінням Христа, а історія його налічує лише 2019 років. Втім ще задовго до християнства наші пращури святкували найголовніше свято весни, яке називали Великдень. Щороку після весняного сонцестояння відбувалися численні обряди, які символізували перемогу Весни над Зимою, Дня над Ніччю, Світла над Темрявою, Сонця над Морозом.

Це свято відзначалося відповідно до астрономічного положення Сонця – коли день ставав довшим за ніч. Наші давні пращури випікали «Великодні бабки» та фарбували яйця, які з часом стали “прабатьками” сучасних пасок і крашанок. Існував ще Навський Великдень – коли поминали рідних, що пішли засвіти. Ще відзначали Русальний Великдень – у давнину вважали, що русалки святкують свій Великдень, вони виходили з води, полювали на парубків та дівчат, заманювали їх у підводне царство. Тому наші пращури проводили застережні обряди, щоб вберегтися від русалок. Був ще Рахманський Великдень, коли шкаралупу від Великодніх писанок пускали на воду з примовляннями. Традиції цих Великоднів сьогодні майже втрачені, окрім  поминання померлих.

Тепер про Пасху. Ця традиція пов’язана вже з християнством. В Україні її почали відзначати з запровадження цієї релігії у 988 році. В основу свята покладено біблійну легенду про вихів іудеїв з єгипетського рабства. Саме слова «пасха» прийшло до нас з давньоєврейської мови і означало «походження» або «позбавлення». І Воскресіння Христове! Саме так ми вигукуємо у цей світлий день. Це свято почали відзначати з 325 року н.е. за рішенням Нікейського собору. В Україні воно було запроваджене після Хрещення Русі у 988 році. В основу свята покладена історія про воскресіння Ісуса Христа.

Тож, усі три свята відрізняються за часом і місцем виникнення, світоглядною сутністю. З роками чужорідні свята стали частиною української культури, замінивши місцеві звичаї та адаптувавши до них місцеві обряди та атрибутику. Сьогодні вони є рівноправними для означення свята Великодня. Це результат складної трансформації, бо народ міцно тримався прадавніх звичаїв своїх предків.

Чи змінилися традиції Страсного тижня?

Страсний тиждень існує  вже понад тисячоліття, і за цей час не зазнав жодних змін.

У Страсний понеділок люди починали прибирати свою оселю – фарбували, мили, чистили.

У Страсний вівторок жінки золили, прали, прасували білизну. Також у вівторок готували до свята святковий одяг. Чоловіки тим часом заготовляли дрова для випікання пасок.

У Страсну середу під вечір слід було впоратись з городом, остаточно навести лад у хаті, прибрати її зовні. Увечері починали готувати тісто для пасок, дівчата вибирали яйця для писанок, готували віск, барвники.

У Страсний четвер починалося приготування до свята. Ще його називали Живним або Чистим. Це день весняного очищення. За стародавнім звичаєм на світанку дорослі і діти особливо урочисто милися. Український звичай велить робити це біля річки або криниці. В Україні побутувало повір’я, що у Чистий четвер до світанку ворон носить із гнізда своїх дітей купатися в річці. Отже той, хто скупається раніше за пташенят ворона, той буде здоровим протягом усього року.

У Чистий четвер прийнято було очищати не тільки душу й тіло, а й прикрашати житло до свята. Слобожанські господині розвішували у хаті рушники, прикрашали стіни барвистими витинанками. Також у Чистий четвер кололи поросят, свиней та кабанів, бо на Великодньому столі мали бути печене порося, шинка і ковбаса. За старим звичаєм на Слобожанщині разом з паскою у церкві святили й печене порося. Саме у четвер дівчата розписували писанки для коханих та готували Великодні листівки. А для господинь цей день був наповнений приємними клопотами і приготуваннями. Вони починали випікати Великодню обрядову випічку – запашні, здобні паски та кулічі, дотримуючись прадавніх обрядів.

Страсна п’ятниця була днем жалоби на спомин про страсті і смерть Христа. Кульмінацією свята було винесення Плащаниці – простирадла, у яке було загорнуте Тіло Христа, коли Його клали до гробу. У цей день заборонено було співати і веселитися. Наші предки казали: той, хто сміється у п’ятницю, проплаче цілий рік. У цей день, окрім дітей і хворих, ніхто не їв. Всі суворо постилися. У Велику суботу в обов’язки господаря входило підготувати кошик для посвяти – його мили у воді і сушили на сонці. А увечері наповнений кошик несли до церкви для освячення.

Паски люди випікають, як Ви розповідали, протягом 7000 років. Принаймні за роки християнства чи не зазнавала змін рецептура головної прикраси  Великоднього столу – паски?

Складники цього Великоднього дива також залишилися ті ж самі! Випікали паски з найкращих сортів пшеничного борошна. До тіста, як і сьогодні, додавали вершкове масло, олію, молоко, яйця, цукор, а також різні спеції – імбир, гвоздику, інші прянощі за смаком. Тобто при випіканні паски використовували однакові продукти, але у різних пропорціях.

Кожна господиня мала свій спосіб  приготування, що робило їх неповторними. Мали і свої секрети – які продукти змішувати спочатку, а які додавати пізніше, як довго місити тісто, аби було пухке і невагоме. Для приготування тіста для паски використовували велику глиняну макітру. Окрім макітри зазделегідь готували і форми для випікання – глиняні пасківники. Це начиння можна побачити в експозиції нашого музею. Таких пасківників могло бути 10-15 штук різного розміру, бо паски пекли для кожного члена родина, дітей і одну велику для всіх. Спекти добру паску вважалося найважливішою подією на Великдень, бо з того, якою вона спечеться, судили про долю всієї родини. За зовнішнім виглядом визначали майбутнє: якщо паска збоку трохи надтрісне – на добро і багатство. Якщо зверху трісне – чекай протягом року біди, якщо западеться – хвороба у цьому році. Випікання паски було священнодійством.

Перед тим, як випікати паску, господиня чистенько вбиралася, одягала білу сорочку. З чистими і світлими думками, добрим настроєм замішувалося тісто. Коли пеклася паска усіх просили вийти, крім дочок, щоб з малечку вчилися пекти паски. Садовили паску в піч з молитвою і примовляннями: «Христос Воскрес!». Те ж саме примовляли, коли діставали паску з печі.

Зі святом вас!

Розмовляла: Наталія Меркулова.